До рідної школи, де провів своє дитинство Богдан, щоб вклонитися його світлій пам’яті, з живими квітами прийшли батьки юнака, представники місцевої влади, вчителі, друзі, школярі.
Сьогодні відбувається подія, яка болить кожному з нас, адже рідна школа, як рідна мати, вирощує дитину і відпускає її в життя. Потім діти повертаються до рідної домівки, але, на превеликий жаль, не всі… У нього були надії, у нього були сподівання, але у вирішальний момент для нашої країни Богдан став на її захист. Його світлий образ, його героїчне життя назавжди залишаться в наших серцях!
Нинішнє і майбутні покоління з глибокою вдячністю згадуватимуть подвиг земляка, який віддав за Вітчизну найдорожче — своє молоде життя.
Герої не вмирають!