Сьогодні минає рік від дня загибелі  Богдана Коломійця.

 

Богдан загинув 22 травня, коли бойовики відкрили вогонь по позиціях ЗС України у селищі Зайцеве, що неподалік від окупованої Горлівки (Донецька область).

Він отримав осколкові проникаючі поранення несумісні з життям.

“- То був складний вечір та складна обстановка: по нас лупили із трьох напрямків, обстріли тривали цілодобово, – пригадують військові. – Ми вже знали, звідки стріляють, сховалися за будинком. Але того вечора прилетіло з неочікуваної сторони”.

У свої 23 роки Богдан був молодшим лейтенантом та командиром 2-го відділення снайперів взводу снайперів 24-ї бригади.

Богдан навчався у Вінницькому національному технічному університеті на факультеті інфокомунікацій радіоелектроніки та наносистем.

Після повернення з війни хлопець планував освоювати програмування, — кажуть його побратими. Ази програмування почав освоювати із книжок ще там, перебуваючи в районі проведення операції Об’єднаних сил.

«Хороший хлопець, дуже розумний, ніколи не жалівся ні на що. Він знав, заради чого служить. Це була людина ідеї, патріот. Він багато читав у перервах між веденням бою.

Читав математику, геометрію, у нього навіть книжка із хімії була якась. І Тараса Шевченка читав. І якісь такі надто розумні книги із незрозумілими та занадто розумними назвами. Купував їх на місцевому ринку. От нещодавно замовив іще кілька книжок у бабусі місцевої – але вже не встиг, на жаль, забрати та прочитати”.

 

Не встиг…

Війна забирає кращих.

Пробач нам, Богдане… не вберегли тебе.

 

ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!