Сьогодні, у День пам’яті та примирення, Україна вшановує ветеранів та згадує полеглих.

В умовах карантину Лука-Мелешківський ліцей долучився до відзначення Дня пам’яті та примирення.
Нагороди, світлини, малюнки та листи з фронту…

«Записку від дідуся знайшли цього року зовсім випадково. У старому вулику який він змайстрував.Там чітко дідусь написав, що у 1939 року його забрали на війну з Німеччиною і ще де воював.»

«Мій дядько Венцковський Станіслав розписався на стіні Рейхстагу 2 квітня(Берлінська операція).
Дядько Венцковський Володимир брав Варшаву, дядько Венцковський Павло тримав облогу під Ленінградом. Пам’ятаймо своїх героїв! Вічна їм пам’ять!»

«Пацалюк Никипір Глібович
18.02.1918- 17.03.2001
Старший сержант 83 саперний батальйон 1 рота
09 вересня 1939 р. — призваний до армії
20 березня 1946 р.- завершив службу.
Вічна Пам‘ять!!!»

«Посмітюха Захар Михайлович (наш дід)
1914 — 1944
Був секретарем сільради в с. Кищенці Маньківського р-ну Київської обл. (тепер Черкаська).
Призваний в 1944 р. Служив у Румунії, там і загинув 14.10.1944 р.
Був нагороджений двома нагородами. Зберігаємо кілька фото і 15 листів.»

«Базалицький Михайло Васильович 1913 року народження. Для нього війна розпочалась у 1939 році з Радянсько-Фінського конфлікту і закінчилась після контузії та поранення на річці Одер у 1945 році.»

«Павлюк Михайло Іванович
Народився 16.05.1922 році в Селі Хуторі Кривошиївські в Уланівському районі Віницькій області.
Юнака забрали до Німеччини в 1942 році, а в 1945 році він повернувся додому. Працював до самої смерті
Помер 14.10.1992 в селі Лука-Мелешківська Вінницькому районі Вінницька область.»

«Для мого діда, Мачуліна Віктора Васильовича 1918 року народження, війна почалася в 1939 році, коли радянські війська ввійшли в Західну Україну. А день — 22червня 1941 року мій дідусь зустрів під Перемишлем на посаді командира відділення артилерійської розвідки, де німецькі загарбники 5 днів не могли взяти місто. Потім в його солдатській долі був «Уманський котел», поранення в голову, полон, втеча з полону, Юзвин ( Некрасове), робота за завданням антифашистського підпілля на гніванському кар’єрі (добування вибухівки).
На початку 1943 року був заарештований гестапо, а в травні 1943 року разом із 11 в’язнями втік з тюрми гестапо.
Після звільнення Вінниччини в 1944 році-знову на фронт, важке поранення.
День Перемоги 1945 року зустрів у госпіталі на Сандомирському плацдармі. Мій дідусь, Віктор Васильович, помер 02 травня 2018 року.»

«Вшановую пам`ять про свого батька, ветерана Великої Вітчизняної Війни — Юрченко Василя Мефодійовича(1927 р. народження), батька моєї дружини — Проценко Василя Тихоновича (1900 р. народження), загиблих родичів: мого дідуся Кравчука Івана Гивовича, дядька Юрченко Сергія Мефодійовича.»

ПАМ’ЯТАЄМО!